Насильство щодо дітей з обмеженими можливостями (Резюме Платформи із захисту дітей)

details

Дата публікації:  05/08/2016 Authors:  Кейті Жавано Видавець:  "Платформа із захисту дітей" Тип публікації:  Інформаційний бюлетень / Огляд / Бюлетень

Незважаючи на той факт, що усі 28 країни-учасниць Європейського союзу ратифікували Конвенцію ООН з прав дитини, насильство продовжує затьмарювати життя мільйонів дітей по усій Європі. У своїй доповіді Агентство Європейського Союзу з основних прав (АОП) визначило, що діти з обмеженими можливостями найчастіше стикаються з порушенням прав. У рамках ЄС Конвенція ООН з прав дитини і Конвенція про права інвалідів виконують важливі функції в розвитку системи захисту дітей. Проте один з головних висновків цієї доповіді полягає в тому, що діти-інваліди занадто часто залишаються неохопленими системою захисту дітей і надання послуг інвалідам (с. 8). Тому вимагається більш уніфікований підхід до вирішення проблеми порушення прав дітей-інвалідів. 

Дослідження показують, що діти з обмеженими можливостями, як правило, в 3,6 рази частіше піддаються фізичному насильству і в 2,9 рази частіше піддаються сексуальному насильству, ніж діти, що не є інвалідами. Проте характер і серйозність інвалідності впливає на ймовірність жорстокого поводження. Наприклад, діти з інтелектуальними/психосоціальними порушеннями в 4,6 рази частіше стають жертвами сексуального насильства і експлуатації, ніж діти без інвалідності. Для цього існує низка причин. Наприклад, діти з обмеженими інтелектуальними можливостями можуть погано розрізняти належну і неприйнятну поведінку. Іноді зловмисники розглядають дітей з обмеженими когнітивними або комунікаційними можливостями як «легкі цілі», оскільки такі діти стикаються з численними труднощами, коли справа доходить до повідомлення про жорстоке поводження. Більше того, дітей-інвалідів продовжують вважати «менш надійними» свідками. Це ускладнює залучення до відповідальності осіб, винних у насильстві. Дані, зібрані в кризових центрах допомоги жертвам насильства по усій Європі, підтверджують, що інваліди, які звертаються до цих центрів, «з більшою вірогідністю піддавалися множинним випадкам сексуального насильства», аніж люди без інвалідності (с. 64).

Окрім фізичного, сексуального і психологічного насильства, діти-інваліди схильні до специфічних форм насильства, яким зазвичай піддаються тільки інваліди. До них можуть відноситися: дискримінація, сегрегація, непотрібні обмеження, сексуальне насильство під час виконання щоденних гігієнічних процедур, насильство під час лікування (наприклад, електроконвульсивна терапія) і надмірне використання медикаментів. Діти, що проживають в установах альтернативного догляду, автоматично піддаються підвищеному ризику стати жертвою насильства. Крім того, були виявлені проблеми, пов'язані з відсутністю прозорості і незалежності в моніторингу і регулюванні. Дані, отримані за десятирічний період, показують, що в болгарських установах померли 238 дітей-інвалідів. В середньому це складає 25 смертей на рік, яких, на думку Болгарського комітету Гельсінкі, можна було б уникнути. І дійсно, було встановлено, що 31 людина від загального числа померла з голоду. 

Окрім небезпек, властивих інституціональному догляду, в доповіді також відзначається, що батьки і опікуни дітей з обмеженими можливостями отримують недостатню підтримку по усьому ЄС. Це особливо проблематично в сільській місцевості, де доступ до  послуг більш обмежений. Тому АОП рекомендує забезпечити легкодоступність програм з тимчасового догляду за дітьми-інвалідами, щоб запобігти вигоранню і зневажливому ставленню до дітей» (с. 12). Виснаження і стрес часто згадуються в цій доповіді як основні причини домашнього насильства щодо дітей-інвалідів. Необхідно також приділити увагу зміні громадських забобонів щодо осіб з фізичними і психічними недоліками. Почуття сорому і ніяковіння, пов'язані з інвалідністю, продовжують переслідувати багатьох батьків/сім'ї. Це призводить до того, що багато сімей не хочуть звертатися за підтримкою. 

Діти-інваліди піддаються маргіналізації і стигматизації з боку значної частини суспільства. Поки існують перешкоди, з якими стикаються ці діти в доступі до своїх прав, діти-інваліди піддаватимуться підвищеному ризику насильства. У доповіді робиться висновок про те, що країни-учасниці ЄС повинні докладати більше зусиль для підвищення обізнаності громадськості про інвалідність в цілому і про уразливість дітей-інвалідів зокрема. Хоча відділення від іншого суспільства само по собі завдає серйозної шкоди, а в деяких випадках веде до порушення прав, почуття ізоляції може піддавати дітей-інвалідів ризику жорстокого поводження надалі. У гонитві за «прийняттям» деякі діти шукали собі компанію в Інтернеті. Небезпеку Інтернет-цькування і віртуального втягнення дітей до розпусних дій (т.з. грумінг), з яким стикаються діти з обмеженими можливостями, починають усвідомлювати тільки зараз. 

Загальна кількість сторінок: 
1
Мова (мови) матеріалів: 
Українська
Країна (країни), яких стосується цей матеріал: 
Європейський Союз

Цей проект фінансується: